Іздрик

буває, що хтось вголос промовляє те, що ти часто чуєш у тиші..


ти

ти живеш у мені життям окремим
це не зовсім те саме що шизофренія
я погано в твої в'їжджаю теми
і мотиви твої розгадати не вмію

я тебе наділяю своїми страхами
і надіями й болем і хіттю і щемом
ти мені не говориш що буде з нами
ти мовчиш наче ангел чи тихий демон

але завше ти є і завжди присутня
чи вдихаю я кисень чи дим сигаретний
ти як інша моя потаємна сутність
ти немов полотно під моїм портретом

ти в мені наче ніл всепроникної лімфи
ти в мені наче лімб де чекання вічне
зачекінилась в мозку крихітним міфом
і заплющила очі на морок і відчай

ти живеш у мені поміж пеклом і раєм
об'являєшся вільно то чортом то богом
ти живеш у мені і в собі тримаєш
все що ще залишилось в мені живого

Juan Ramón JIMÉNEZ ( Хуан Рамон ХИМЕНЕС)

вечір. прощання з лютим. спогади.вино. підсолоджування тиші.

ЛИЛИЯ И СОЛНЦЕ

Мои слезы горьки, как море,
когда ты вздыхаешь весною,
я с тобой никогда не встречусь,
как не встретишься ты со мною.

Я могу умереть от горя,
когда ты идешь стороною,
я с тобой никогда не встречусь,
как не встретишься ты со мною.

Весна. Хуан Рамон Хименес

                         Я просто сказал однажды -
                         услышать она сумела, -
                         мне нравится, чтоб весною
                         любовь одевалась белым.

                         Глаза голубые вскинув,
                         взглянула с надеждой зыбкой,
                         и только детские губы
                         светились грустной улыбкой.

                         С тех пор, когда через площадь
                         я шел на майском закате,
                         она стояла у двери,
                         серьезная, в белом платье.