Сприймаючи розміщену далі поезію, подумала про ті фотослова, котрі ти тут розмістила. Чомусь здалось, що цією поезією сім мільярдів, сотні країн, приреченість вибору наосліп, незбагненна самосутність присягають у тому, що не в правильних чи неправильних рішеннях суть, а в тому, що відкрита можливість рішень, можливість буття семи мільярдів, можливість відчути бодай колись сутність себе, зрештою можливість можливостей. Отже, Сергій Жадан:
Золото на воді й вогні за рікою. Всі твої сльози звідси й радощі звідси. Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою, щойно між нами з’являється відстань.
Відстань, яка стоїть поміж нас стіною, стоїть, і здолати її насправді нічим. Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною, ти в цей час не говориш із кимось іншим.
Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся, або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш, можна не хвилюватися щодо твого серця, яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.
Можна не лякатися й не панікувати щодо того, чи воно працює надалі, адже ти слухаєш мене, а отже всі завади такі несерйозні насправді, такі нетривалі.
Можна хоч трішки бути за тебе спокійним, можна хоча б на мить відновлювати рівновагу, слухати твоє серце, що лишається непокірним, перебирає на себе всю любов та увагу.
Звідси всі твої сумніви та бажання. Керуйся своїми вірою та удачею. Відстань, це те єдине, що тобі заважає. Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.
Сприймаючи розміщену далі поезію, подумала про ті фотослова, котрі ти тут розмістила. Чомусь здалось, що цією поезією сім мільярдів, сотні країн, приреченість вибору наосліп, незбагненна самосутність присягають у тому, що не в правильних чи неправильних рішеннях суть, а в тому, що відкрита можливість рішень, можливість буття семи мільярдів, можливість відчути бодай колись сутність себе, зрештою можливість можливостей.
ОтветитьУдалитьОтже, Сергій Жадан:
Золото на воді й вогні за рікою.
Всі твої сльози звідси й радощі звідси.
Мова твоя стає щоразу стриманішою та гіркою,
щойно між нами з’являється відстань.
Відстань, яка стоїть поміж нас стіною,
стоїть, і здолати її насправді нічим.
Але, принаймні, якщо ти говориш зі мною,
ти в цей час не говориш із кимось іншим.
Принаймні, якщо ти слухаєш і смієшся,
або навпаки — якщо замовкаєш і плачеш,
можна не хвилюватися щодо твого серця,
яке й надалі лишається наполегливим і терплячим.
Можна не лякатися й не панікувати
щодо того, чи воно працює надалі,
адже ти слухаєш мене, а отже всі завади
такі несерйозні насправді, такі нетривалі.
Можна хоч трішки бути за тебе спокійним,
можна хоча б на мить відновлювати рівновагу,
слухати твоє серце, що лишається непокірним,
перебирає на себе всю любов та увагу.
Звідси всі твої сумніви та бажання.
Керуйся своїми вірою та удачею.
Відстань, це те єдине, що тобі заважає.
Відстань, це те єдине, що не має жодного значення.
і справді, звідки ж їй взяти значення, коли Леон забрав його собі)
Удалить