Таня Малярчук "Звірослов"

Бачити життя таким, яким воно є. Сміятись йому в обличчя. Читала б 100 разів по колу.

Звірослови — це чудернацькі середньовічні енциклопедії про тварин. З них давні українці могли дізнатися, що, наприклад, саламандри не горять у вогні, а носороги — схожі на бика істоти, що витоптують поля пшениці. «Звірослов» Тані Малярчук продовжує втрачену середньовічну традицію. Людина, на думку авторки, подібна на метелика (курку, собаку, медузу, щура, ворона, слимака, свиню, зайця, пуму), це істота, яка хоче, щоб її любили, а її не любить ніхто...


" Як тебе звати?

- Капітоліна.

- ???

- …але можна просто Ліна.

- Ну чого ж. Капітоліна так Капітоліна, - він сміється. - Скільки тобі років?

- Двадцять три. Буде. Через три з половиною місяці.

- Ти приїхала до Києва недавно?

- Два дні тому.

- Чому до Києва?

- Як вам об’яснити… Я дуже люблю «Київський» торт. А свіжим він тільки у Києві буває. Ну дуже люблю «Київський» торт! Жити без нього не можу."

"Ось що я вам скажу, Тамарочко Павлівно, повертайтеся до себе додому. Врешті-решт це ваш дім, тож поборіться за нього. Не бійтеся щура. Живіть з ним. Вивчіть його характер. Втріться до нього в довіру. А потім, коли він вже перестане від вас ховатися, коли довіриться вам і втратить пильність - тоді завдайте смертельного удару. У найнесподіваніший момент. Спідтишка. У спину. Як і годиться справжній жінці."